Діастолічний тиск, навпаки, є відносно стабільне значення під час фізичних вправ і щоденної діяльності. Він не коливається значно протягом дня або у відповідь на зовнішні впливи. Під час серцево-судинних вправ це значення може навіть знизитися.
Кінцева діастолічна розтяжність зменшується як при легкій ішемії, спричиненій живленням, так і при фізичному навантаженні, тоді як у нормальному серці кінцева діастолічна розтяжність лівого шлуночка збільшується під час фізичного навантаження.
У міру виконання фізичного навантаження САТ зазвичай підвищується на 50–70 мм рт. ст., тоді як діастолічний артеріальний тиск залишається майже незмінним у результаті розширення судин і зниження загального периферичного опору (4).
Діастолічний артеріальний тиск визначається в основному серцевим викидом і периферичним опором судин. Під час фізичного навантаження серцевий викид збільшується і периферичний судинний опір зменшується у відповідь на вазодилатацію опорних судин у скелетних м'язах.
Наприклад, фізична активність і вправи знижують артеріальний тиск (САТ і ДАТ) на покращення функції ендотелію та зниження периферичного опору [15].