У той час як фонетика зосереджується на фізичних властивостях звуків мовлення, таких як те, як вони виробляються, передаються та сприймаються, фонологія вивчає абстрактну звукову систему мови, включаючи фонеми, а також правила та моделі звукопоєднання.
Фонетика вивчає продукування та сприйняття звуків мови, а фонологія стосується вивчення більш складних і абстрактних звукових моделей і структур (склади, інтонація тощо).
У мовознавстві відмінною рисою є найосновніша одиниця фонологічної структури, яка відрізняє один звук від іншого в мові. Наприклад, ознака [голос] розрізняє два білабіальні руйнівні: [р] і [б].
Традиційно фонологічні та фонетичні особливості досить чіткі, с фонологічні особливості є більш абстрактними, а фонетичні – конкретними та часто вимірними (наприклад, акустично чи фізіологічно).
Фонетика займається продукуванням звуків мови людьми, часто без попереднього знання мови, якою розмовляють. Фонологія стосується моделей звуків, особливо різних моделей звуків у різних мовах або в межах кожної мови, різних моделей звуків у різних позиціях у словах тощо.
Фонетика і фонологія в цьому подібні вони обидва мають справу переважно з окремими звуками. Фонетика — це наука про фізичні властивості звуків мови, які виробляє людина, як правило, без особливої уваги до того, якою мовою розмовляють, або до значення цих звуків.
Фонологію зазвичай відрізняють від фонетики, яка стосується фізичного виробництва, акустичної передачі та сприйняття звуків або знаків мови. Фонологія описує те, як вони функціонують у межах даної мови або між мовами для кодування значення.