вершина, вершина, вершина, вершина, шпиль, гряда, рельєф, висота || (рис.) вершина, кульмінація, максимум, частка-найвище значення || кінцевий пункт-термінально-кульмінаційний, кінець, кінцівка || мотузка, мотузка, трос, мотузка || (фіг) геній, явище, голова, винахідливість.
преп.: над [у верхній частині: погляд ліворуч; стояти ліворуч] ≈ вище, вище, вгору. ↔ внизу, внизу, нижче; над усією підозрою [з функ. присл., який через займану посаду чи кредит, яким користується, не підозрюється у кримінальному діянні] ≈ непідозр.
там саміт це вершина гори, тобто точка зі значною топографічною видатністю. UIAA визначила, що вершина повинна мати висоту не менше тридцяти метрів.
вищезгаданий, вищезгаданий, вищезгаданий, вищезгаданий, вищезгаданий, раніше згаданий.
1. [який на більшій висоті, який угорі: с част. будівлі] ≈ високо, вище, вище, (букв.) божественний, (освіт.)
присл вищесказаний, сказаний раніше, уже сказаний, згаданий-згаданий-цитований вище, наперед згаданий, передбачений, вищевказаний, переписаний, вищезгаданий, вищезгаданий, вищезгаданий, вищезгаданий.