Синдесмофіти виникають або по краях міжхребцевого диска і вони називаються крайовими синдесмофітами, як при анкілозуючому спондиліті, або з тіл хребців поза їхніми кутами і називаються некрайовими синдесмофітами, як при псоріатичному артриті та синдромі Рейтера (1,2).
Синдесмофіти є однією з основних клінічних ознак АС їх утворення може викликати більригідність хребта та втрата рухливості.
Синдесмофіти можуть перекривати простір міжхребцевого диска (МДД), а при анкілозуючому спондиліті (АС) міст може поширюватися по всьому колу краю хребця, щоб охопити диск. Перемикання та міжхребцеве зрощення сприяють негнучкості хребта, характерній для АС.
Немаргінальні синдесмофіти відносяться до затвердіння зв’язок за межами краю хребця, тоді як крайові синдесмофіти розвиваються вздовж країв хребців..
Синдесмофіти вказують на дегенерацію хребта, подібну до остеофітів хребта; однак вони створюють мости через суглоб у порівнянні з остеофітами, які не є містками.
Синдесмофіти виникають або по краях міжхребцевого диска і вони називаються крайовими синдесмофітами, як при анкілозуючому спондиліті, або з тіл хребців поза їхніми кутами і називаються некрайовими синдесмофітами, як при псоріатичному артриті та синдромі Рейтера (1,2).
Середня тривалість життя хворих на анкілозуючий спондиліт становить така ж, як і в загальній популяції, за винятком пацієнтів із тяжкими симптомами та ускладненнями. Анкілозуючий спондилоартрит – це хронічне запальне аутоімунне захворювання.